Мастер-класс Медные гвозди. Изготовление и применение

Гвозди. Виды и работа. Применение и особенности. Характеристики

Гвоздь является одним из самых первых и популярных разновидностей крепежных изделий. Он представляет собой металлический прут с острым концом и головкой, выполненной в форме шляпки. Форма стержня может быть цилиндрической или прямоугольной. Гвозди применяются для соединения различных материалов, но чаще всего сочетаются с древесиной. Изделия забиваются в заготовку с помощью молотка ударами по шляпке. В результате механического воздействия гвоздь плотно вгоняется в материал, и удерживается в нем силой трения.

Заменитель кофе ЦИКОРИЙ: польза и вред цикория. Как нас ОБМАНЫВАЮТ производители

Как делаются гвозди

Изначально гвозди изготовлялись вручную кузнецом. Он ковал сталь, зачастую без сложной закалки, поскольку слишком твердый металл при механическом воздействии может лопнуть. Также в старину гвоздики изготовлялись путем литья. В основном так делались бронзовые изделия, а также медные. Сейчас технология изготовления существенно проще. Для этого применяются специализированные станки. Сначала изготовляется длинная стальная проволока, разрезаемая станком на небольшие стержни, на которых прессом формируется шляпка. Острие также делается путем штамповки. Кроме стали, для изготовления гвоздей применяют и другие материалы, такие как медь, латунь и бронза.

Бордоская смесь. Готовим правильно!

Отличия гвоздей для нейлеров и обычных

С появлением гвоздезабивных пистолетов все существующие разновидности гвоздей начали делить на две категории – обычные и для нейлеров. Для работы с обычными применяется молоток, с помощью которого гвоздь заколачивает в материал. Изделия для нейлеров забиваются специальным пистолетом, поэтому они имеют специфическую форму. В первую очередь их можно узнать по кассете, которая представляет собой ленту из соединенных параллельно друг к другу нескольких десятков гвоздиков. Для их фиксации между собой применяется бумага или пластик. Такие крепежи имеют срезанные шляпки, что вызвано технической особенностью пистолетов и кассет.

Стоимость таких гвоздиков на порядок выше, чем покупка аналогичного количества крепежей предназначенных для забивания молотком. Это связано с затратами на изготовление кассет. Они делаются на специальных станках, поэтому собрать своими руками несколько обычных гвоздиков в кассету невозможно, поскольку те имеют шляпки, а также прочие конструктивные отличия.

Основные характеристики обычных гвоздей

В отличие от гвоздей для пистолетов, обычные крепежные элементы продаются не кассетами, а на развес. В большинстве случаев их можно приобрести в магазине просто отсыпав нужное количество и взвесив его. Во многих строительных гипермаркетах гвоздики предлагают уже расфасованными в небольшие емкости и пакеты, а также посчитанными по количеству.

Главные отличия обычных гвоздей заключается в их длине. Чем длиннее стержень, тем надежней фиксация. Обычно гвозди классифицируют на категории по длине в миллиметрах. Так называемая «сотка» представляет собой гвоздь длиной 100 мм, «пятидесятка» –50 мм и так далее.

Кроме этого немаловажным отличием гвоздей, которые находятся в одной категории длины, является толщина стержня, а также диаметр шляпки. Чем они выше, тем на большую нагрузку рассчитан крепеж. Также шляпка большого диаметра позволяет приколачивать к жесткой поверхности мягкие и хрупкие материалы, которые могут оторваться, если площадь их прижима к поверхности будет минимальной. Что касается толщины стержня, то нужно учитывать, что гвоздики большого диаметра при забивании в такой материал как древесина могут ее расколоть. Выбирая излишне тонкие крепежи, существует риск недостаточной силы удержания сколачиваемых поверхностей, а также возможность загибания стержня в связи с низкой механической прочностью и высокой жесткостью заготовок.

Blacksmithing. Делаем заклёпки своими руками. Работа с металлом

Форма самого стержня различных конструкций может отличаться. На нем могут быть насечки, а также сформированная спираль. Это тоже обеспечивает различные свойства крепежа, которые нужны при работе с определенными материалами.

Разновидности гвоздей

Фактически для каждой цели, когда применяются гвозди, придуманы особенные их конструкции, которые позволяют добиться максимально надежного соединения поверхностей. Существует несколько десятков разновидностей гвоздей, но в связи с появлением более современных крепежных материалов, таких как шурупы и анкеры, большинство конструкций отошли в прошлое. По-прежнему актуальными можно назвать около трети всех придуманных когда-либо разновидностей гвоздиков.

Строительный

Представляет собой самую распространенную группу крепежных материалов. Их делают различных размеров, но не длиннее 310 мм. Они применяются для сколачивания досок, а также прибивания различных материалов к ним. Такой крепеж делается из низкоуглеродистой стали. На его шляпке имеется специальная насечка, которая препятствует скольжению молотка при ударах. Обычно такой крепеж делают с цинковым покрытием, что повышает стойкость к коррозии. Так же изготовляются специальные гвозди с кислотоупорной стали, которые предназначены исключительно для мест с повышенной влажностью.

Первый шаг к кузнечному ремеслу. Мастер-класс от первого лица!

Медный

Имеет практически идентичную конструкцию с обычным строительным, только делается из медных сплавов. Такой крепеж существенно мягче, поэтому не может заколачиваться в столь твердые породы древесины, как это возможно применяя строительный крепеж. Медь не поддается коррозии, поэтому обеспечивает надежное удержание поверхностей десятки и даже сотни лет. Поскольку такая конструкция чрезмерно эластичная, сфера ее применения довольно узкая. Медные, а также латунные гвоздики, обычно применяются для сколачивания деревянных яхт и лодок.

Винтовой

Имеет стержень, закрученный в винт по всей длине. Он делается из проволоки квадратного сечения. Обычно его используют для соединения деревянных конструкций, которые могут иметь большой диапазон расширения в результате изменения влажности. Такими гвоздями прибивают деревянный пол, а также сколачивают поддоны. Благодаря винтовой форме крепление надежно фиксируется в древесине и имеет повышенную стойкость к вытягиванию.

Ершеный

Имеет по всей длине применяемой на классических шурупах. Такая форма дает очень надежное соединение. Оно практически в 5 раз сильнее, чем обычная гладкая поверхность стержня. Подобные гвозди делают из закаленной стали. Их применяют для сколачивания тары. Зачастую перед их забиванием сверлится отверстие меньшего диаметра, чем толщина стержня. Далее гвоздь заколачивается в него.

изготовление заклепок своими руками из цветных материалов

Кровельный

Имеет короткий стержень с непропорционально большой шляпкой. Он предназначен для удержания мягкого рулонного или листового материала, такого как рубероид или профнастил. Поверхность таких крепежей покрыта толстым слоем оцинковки для обеспечения максимальной защиты от коррозии

Шиферный

Также предназначен для использования при монтаже кровли, но он работает только с шифером. Он имеет длинный стержень с большой шляпой, которая может иметь накладку в виде шайбы. Благодаря ее наличию при забивании обеспечивается герметизация пробитого отверстия. Это исключает попадание влаги под крышу. Такие гвозди забиваются только в гребень волны, и никогда во впадины.

Обойный

Представляет серию коротких крепежных изделий длиною 12 до 20 мм, которые применяются для фиксации обивки на мягкой мебели. Зачастую он имеет большую декоративную шляпку, которая просматривается поверх тканей обивки, поэтому ее делают из меди, бронзы или латуни. Нередко и сам стержень так же сделан из этих материалов. Шляпка таких гвоздей может быть декорированной и иметь тисненый орнамент.

Финишный

Существенно отличается от классической конструкции. Дело в том, что его шляпка имеет практически такой же диаметр, как и сам стержень. Головка утапливается в поверхность древесины, при этом становится практически незаметной. Предназначение этих гвоздей заключается в прибивании наличников на двери, деревянных плинтусов, вагонки и прочих деревянных элементов, на которые не оказывается серьезная механическая нагрузка. Благодаря их применению удается добиться максимальной эстетичности поверхности конструкции без видимых крепежей.

Полукруглая заклепка с помощью дрели

С овальной головкой

Используется для работы с нежной древесиной, которая склонна к растрескиванию. Овальная форма шляпки позволяет при забивании гвоздя направить ее по направлению размещения волокон. Благодаря этому заглубление шляпки не создает механического влияния в тех точках, которые могут повлечь появление трещины.

Сапожный

Является специализированным крепежом, который применяется для фиксации каблука к подошве. Его стержень может быть сделан из латуни или стали. При этом головка гвоздика коническая. Для фиксации набоек применяются крепежи четырехгранной формы.

Рекомендации по использованию гвоздей

При использовании гвоздей для фиксации различных заготовок лучше всего прибивать тонкую деталь к толстой. Также выбирая длину гвоздя нужно учитывать, что минимальное вхождение его кончика в заготовку должно составлять хотя бы треть. В том случае если древесина, в которую вколачивается крепеж, склонна к растрескиванию, ее можно предварительно просверлить. Диаметр получаемого отверстия должен быть намного меньше, чем толщина стержня. Также высокую вероятность предотвращения трещины дает предварительное затупление острого конца гвоздя. Никогда нельзя забивать гвозди в сучок, поскольку структура его волокон совершенно несовместима с подобным крепежом.

Цвяхи — види цвяхів і типорозміри

Ще в давні часи, коли люди тільки починали застосовувати колоди, дошки і тесані блоки для будівництва конструкцій, у вигляді перших ручних цвяхів використовувалися клини. Виготовлялися вони з гострих підручних матеріалів, чого вистачало для з’єднання різних елементів конструкції. З етапами розвитку дерев’яної черепиці, почали набирати популярність цвяхи довжиною в один дюйм. Пізніше, з появою технологій обробки металу, в побуті стали з’являтися перші металеві цвяхи, виробництво яких розвивається і по цей день.

Зараз не існує жодного будівництва, яке б відбувалося без використання кріпильних елементів, у тому числі і цвяхів. Даний елемент створений для застосування під час виробництва різної дерев’яної тари, наприклад, ящиків, кріплення безлічі декоративних елементів на стіни, або ж будівництва великих виробів: теплиць, парників, садових і домашніх меблів. Виходячи з цього, передбачені різні види цвяхів під певний тип робіт.

Конструкція і матеріали цвяхів

Цвях являє собою кріпильний елемент, що складається зі стержня з гострим кінцем і головки, які в свою чергу можуть мати абсолютно різні довжину і діаметр.

  • циліндричний;
  • пірамідальний;
  • конусовидний;
  • паралелепіпедний.
  • плоска — стандартна форма;
  • з борозенками — передбачає можливість демонтажу, або коли цвях вимагає не вкручування, а не забивання;
  • напівкругла — для кріплень з низькою помітністю;
  • декоративна — має естетично привабливу поверхню, підійде для фінішної обробки.

Как делают гвозди

Багато хто навіть не замислюється про принципову відмінність матеріалу цвяхів і тому використовують однакові, як всередині, так і зовні приміщення. В результаті виникають такі ситуації, коли кріпильний елемент втрачає свої експлуатаційні функції і починає іржавіти.

Цвяхи виготовляють зі сталі, алюмінію, цинку, міді, латуні, бронзи, чавуну та інших металів, у деяких випадках з пластику, дюбель, наприклад. Виходячи з цього і буде залежати де і в яких умовах вони будуть застосовуватися.

Чорна сталь є основним матеріалом для виробництва простих цвяхів, що дозволяє використовувати їх в основному в приміщеннях з низьким рівнем вологи, щоб уникнути корозії. Крім того вони придатні в тих моментах, коли швидка корозія не несе шкоди, наприклад під час зведення тимчасових конструкцій.

Для впевненості в незруйновними і відсутність корозійних впливів, краще застосовувати цвяхи з захисним покриттям. Таким чином, найбільш поширеними в цьому плані є цвяхи з оцинкованим покриттям, що дозволяє експлуатувати їх в місцях з великим рівнем вологи, але не втрачати при цьому технічних характеристик і зовнішніх якостей.

У свою чергу мідне або латунне покриття дозволяє цвяхам витримувати суворі умови, завдяки чому вони стають придатними для виконання робіт пов’язаних з покрівлею, особливо під час кріплення до решетування покрівлі з мідної стрічки, в обробці, виробництві меблів, і там, де потрібно бути на 100% впевненим у надійності кріплення. Також з плюсів виділяється декоративна складова мідних і латунних покриттів. Так, можливо це не найголовніша функція цвяхів, але вона дозволить застосовувати їх на одному рівні з фінішними, тобто практично не помітні на дереві.

Ще один популярний тип цвяхів за матеріалом на сьогоднішній день — алюмінієвий. Такий матеріал схильний до окислення при впливі вологи, але завдяки оксиду алюмінію, створеному на поверхні, цвях починає добре протистояти агресивному впливу зовнішнього середовища, захищаючи при цьому будь-яку конструкцію або виріб, залежно від використання.

Основні види цвяхів і їх розміри

Існує безліч видів цвяхів, і розподіл їх по області використання цілком очевидне. Можна виділити стандартні(будівельні), фінішні, покрівельні, замкові, шиферні, гвинтові, і інші. Специфікації та назви встановлюється Держстандартом.

Цвях будівельний

DIY производство гвоздей

Це стандартний і універсальний вид цвяхів, який буде корисним не тільки на виробництві, але і в побуті. Придатний для кріплення деталей з дерева між собою, зведення тимчасових споруд, а також інших завдань. Головка має плоску або конусоподібну форму з діаметром, що перевищує стрижень в 3-4 рази. Сам стрижень гладкий по всій своїй довжині з гострим заточеним кінцем.

Мастер-класс по изготовлению серёжек «Вспоминаем лето»,

Ще один плюс — це наявність виступаючої насічки біля голівки, що забезпечує найкраще закріплення, при цьому не заважаючи вибивати цвях.

Обзор доски Садху с динамическими гвоздями // Как выбрать доску с гвоздями? Yogagoods.ru

Фінішні цвяхи

Мають багато подібності з будівельним, але головка менш габаритна (приблизно в півтора рази). Завдяки цьому вона заглиблюється в матеріал повністю, що дозволяє використовувати там, де потрібні непомітні кріплення, наприклад: кріплення вагонки, паркету, тонких рейок, лиштв, а також під час створення меблів. Крім того, вони також виділяються своїм зовнішнім виглядом, а це ще один плюс до непомітності конструкції.

ДОСКА САДХУ | ОСТОРОЖНО польза и вред стояние на гвоздях | Ольга Коробейникова

Гвинтовий цвях

Має краще з’єднання з поверхнею матеріалу завдяки гвинтовій нарізці, в порівнянні з простими цвяхами, що значно збільшує міцність кріплення. Така структура дозволяє використовувати його під час спорудження причалів, будівництві покрівлі, облаштування підлогових покриттів, для облицювання фасаду будівлі, а також встановлення каркасів будівлі.

Сравнение декоративных гвоздей.

Шиферний цвях

Має широку і злегка опуклу капелюшок. Створений для акуратного і якісного кріплення шиферного листа до основи будівлі, а завдяки спеціальному увазі головки, запобігає попаданню води в сполучні місця. Має велику варіацію розмірів, які підбираються залежно від розмірів самого шиферу, а саме висоти хвилі.

Єршоні (гребінчасті) цвяхи

Так як в структурі присутня гвинтові накатка, з вигляду він починає нагадувати саморіза, однак різьби у них принципово різні і не варто їх плутати. Такі накатки дозволяють досягти більш високого рівня міцності, шляхом надійного закріплення цвяха в матеріалі і отже, запобігання його можливого перебігу у зворотний бік. Показники міцності даного кріпильного елемента в кілька разів вище ніж у стандартного цвяха. Бере участь у виробництві тари з деревини, меблів, виробів де потрібно жорстке з’єднання деталей, хороший для кріплення підлогових покриттів, здійснення будівельних робіт.

Трефові цвяхи

Мастер класс куём гвозди на подкову

Мають перетин фасонного типу, проводяться без додаткового покриття із сталевого дроту, що проходить обробку під високою температурою. З відмінних рис варто виділити наявність своєрідних канавок по довжині металовироби, які можуть бути як суцільними, так і з перемичками. Застосовується для кріплення м’яких покрівлі, руберойду.

Цвях з подвійною головкою

Створений для кріплення плівкових накриттів в теплицях і парниках. Також використовується в будівельних лісах, опалубці, в місцях, де необхідна легкість демонтажу. До переваг можна віднести можливість його вилучення, без нанесення ушкоджень матеріалу. Існують наступні розміри для цього кріплення: 3,4х65х75 мм, 3,4х50х60 мм, 2,8х25х35 мм.

Сіткові цвяхи(скоби)

Являють собою нестандартний і вузьконаправлений вид кріпильної продукції. Володіють формою літери “П” і двома загостреними кінцями. Виконується за допомогою гарячої ковки. Застосування: при будівництві дерев’яних будинків, для кріплення дротів, сіток, проводів та кабелів.

Цвях для бітумних покриттів

Створені для кріплення будівельного картону, вітрозахисних плит та рулонних покриттів з бітуму. Велика капелюшок, а також наявність нарізки на робочій частині кріпильного елемента, дозволяє відмінно скріплювати пористі матеріали, не завдаючи ніяких пошкоджень поверхні. Основні розміри: 3,5х35 мм, 3,5х30 мм

Дюкерт-цвях

Застосовується для випадків, коли є необхідність у непомітності кріпильного елемента, для збереження зовнішнього вигляду матеріалу. Це досягається завдяки зовсім маленьким габаритам капелюшки, в якій у свою чергу присутній ямка для більш простого забивання. Використовується для фіксації ПВХ вагонок, підлогових покриттів, дверних і віконних наличників, у виробництві меблів. Варіанти довжини варіюються від 20 до 135 мм, діаметр головки — від 1,2 до 4,2 мм

Цвях формувальний

Це своєрідний кріпильний елемент, в першу чергу, із-за своєї структури, а саме, не має стандартного гострого кінця, який присутній у всіх інших видах цвяхів. Бере участь у виготовленні форм для ливарних конструкцій.

Медные гвозди

Анкерний цвях

Оснащений особливим підголовником, який після забивання в матеріал, починає анкерироваться. Це дозволяє досягти максимально щільної посадки, і, відповідно, використовується в місцях, де потрібно досягти високого рівня безпеки конструкції, а це можуть бути вироби з бетону або натурального каменю. Поділені вони в свою чергу на кілька типів.

  • Клиновий. Його ще також називають анкерним болтом. Володіє головкою конусоподібної форми з розпірною втулкою. Кріплення відбувається шляхом тертя розпірного тіла по стінках отвору. Підходить для кріплень як звичайних матеріалів, так і важких (продукція з бетону, каменю). До переваг даного елементу відносять доступність, уміння витримувати великі навантаження, а також тривалий термін використання. З недоліків, неможливість демонтажу і обмежене застосування до матеріалів(повнотілої).
  • Втулковий. Має втулку по всій довжині стрижня, за формою головки аналогічний клиновому. Крім бетонних виробів та каменю, має можливість прикріплятися до цеглини. Він не створює великого навантаження на одну точку, так як розподіляє її по всьому тілу кріплення. Тим не менш, здатність витримувати високі навантаження, менше ніж у клинового.
  • Забивний. Конструкція даного типу анкерів включає в себе: дві втулки, перша, металева, оснащена прорізами по довжині, друга, що знаходиться на распорном елементі, а також сам елемент. При установці, розрізана частина втулки розпирається за допомогою клина. Забезпечує легкість і високу швидкість монтажу, має стійкість до впливу вібрації, а також хорошу несучу здатність. Основний мінуси аналогічний клиновому — кріплення лише до повнотілих матеріалів.
  • Разжимной. Має трьох, або четырехлепестковую гільзу стискається завдяки пружині. Під час кріплення, гайка створює упор розсовуючи пелюстки, що дозволяє утримуватися в середині матеріалу. На відміну від вищевказаних типів, може застосовуватися на порожнистих матеріалах завдяки створенню великого розпору. Несуча здатність залишається на тому ж рівні, конструкції піддаються демонтажу в майбутньому. Розміри отвору великі, що є мінусом.
  • Хімічний. Це тип кріпильного елемента з отвором наскрізь, яке пізніше заливають застигає масу, твердіння якої і забезпечує цей цвях. Переваги: низькі вимоги до характеристик отворів, дуже хороша здатність витримувати великі навантаження, що розширює область застосування кріпильного елементу. Мінусом є те, що його не можна застосувати за призначенням відразу, а також наявність терміну придатності розчину для анкеровки.
  • Спеціальний. Сюди можна віднести рідкісні і вузьконаправлені анкери, використовувані в певних випадок, наприклад, цвяхи для віконних наличників, пустотілих конструкцій та іншого.

Blacksmithing. Кованые гвозди своими руками. 3 способа

Медный лист: маркировка, применение и изготовление

Маркировка

Медный лист бывает марки – M1, М1р, М1т, М2, М3р, М2р, М3, и М1ф, М0б. Цифры и буквы указывают на процентное содержание чистой меди и дополнительных веществ в сплавах. Технические характеристики выплавки определяются ГОСТ 495-92. Химический состав сырья идет по стандарту ГОСТ 859.

Изготовление

Изготавливается двумя способами: холоднокатаным и горячекатанным.

Бывает разное состояние – мягкое, полутвердое, твердое. По точности изготовления – нормальная и повышенная.

как сделать медные гвозди или заклепки

Листы медные обрабатывается легко, достаточно устойчив к негативным воздействиям окружающей среды. Основное отличие – длительный срок эксплуатации. Он прекрасно поддается вытяжке, гибке, вторичной переработке, поэтому дает возможность производить ленты, плиты разных размеров. Ширина холоднокатанных до 1000 мм включительно.

Применение

Устойчивость к перепадам температур и коррозии позволяют использовать плоский медный лист в широких областях – кровельная, пищевая, приборостроение, судостроение, нефтехимисческая промышленность, металлургия, многое другое.

Производство проката из бескислородной продукции М0б дает возможность его применения в областях, предъявляющих сверхвысокие требования к чистоте используемых материалов. К ним относится электронная промышленность, предприятия Оборонно-промышленного комплекса и др.

И самое главное является безусловно экологическим металлом, не приносит ущерба ни здоровью человека, ни окружающей природе.

МЕДНЕНИЕ СТАЛЬНЫХ ДЕТАЛЕЙ ЗА 2 СЕКУНДЫ!!!